14 днів пекла

Автор: Злобний Укр (орфографію та стилістику автора збережено)

 Я, пенсіонер, в лютому виїхавши до сина, потрапив в делікатну ситуацію: лічившись в одному з міст України та поживши у сина, хотів повернуться в окуповане місто, але тут зачинились блокпости і … І коли відкрили гуманітарний типу коридор, спробував я знов поїхати

 Пройшов за пів години український блок-пост, я пішки до блокпоста колаборантів дійшов. Потім почалась казка пекельна : спочатку нас не пускали, казали що списках нас немає і не затверджені вони, хоча рідна дочка особисто подала по ксерокопіях документів до списків мене. Тому, мені пенсіонеру, довелося чекати на блокпосту майже 10 годин на дорозі, як і десятки жінок, а також людей похилого віку і дітей. Після цього окупанти прислала «депутата» дири, Шишкіну, яка сказала, що ми повинні підписати папери на добровільну ізоляцію

 Потім нас запхали перед постом в намет, дали типу вечері, чай разом з хлібом, спредом масла і шматком ковбаси, а після сказали чекайте, рішення через добу буде. Ми прочекали спочатку 10 годин, бігали документи забирали, щоб звіріти. Дочку не пустили до мене на машині, це не обговорювалося

 Через добу, ближче вже до ночі, нам сказали все, вас пропустять.
Запхали в автобус і кажуть командним тоном про те, що ми їдемо в обсервацію на 14 днів.

 В обсервації дири весь цей час так нас годували, що туалет став рідним домом. Приїхавши на пост, нас 4 години маринувало «мгб», потім лікарі, знявши показники, сказали їхати. Весь час спілкування з донькою я відчував, як вона переживає за мене, але мусив їхати на обсервацію — поїхали ми з двома лікарями, які від фейкового «мнс» повинні нас були розмістити. Коли ми дісталися автобусом на місце, побачили пекло : намети армійські, біотуалет, душ, люди в масках та темрява навколо. Телефони наказали, здати їх будуть дезінфікувати

 Вранці ми, оглянувши табір, де оточили нас машинами і поставили навколо нашого табору військових для охорони, побачивши доріжки зі стовпів світла, я зрозумів — ми знаходимося недалеко від станції Донецьк 2, поруч обласного тубдиспансеру. В перший день з нас взяли аналізи, розмістили всіх по наметах плюс ще людей привезли. Було світло в наметах, але не було вентилятора, їжу привозили 4 рази, яку ми назали юшкою жебрака : супи були без картоплі, каші різні були, якими я так навіть не годую собак, та всякі дешеві салат з кислої капусти-моркви і чай з цукром. Кожні 4 години нам вимірювали температуру, тиск, це все мала записувати медсестра

 Так званий «міністр здоров’я дири» в костюмі потім прибула. Поспілкувавшись з усіма, вона оголосила, що будуть проведені тести і через п’ять днів всім скажуть точно результати. На п’ятий день оголосили — у мене і ще багатьох є вірус, ковід 19. Але він був без ускладнень у нас, ми перехворіли на грип та проходить вірус спокійно, тому ми, інфіковані, ще будемо тут, а хто погано почуває себе, того відправлять в лікарню

 Так почалися мої 10 днів пекла. Спека була на дворі, але ми купалися раз в три дні в холодній воді, яка несильно нагріватися встигала — душ був маленький. Міряли нас всі ознаки на вірус постійно також. Ізоляцію я проводив лежачи в ліжку, бо забороняли виходити з наметів — тільки ввечері вихід був дозволений або за їжею. Води давали вдосталь питної, але поки я лежав, то годували як в армії — м’ясо рідко бачив хтось чи курку. Взагалі оте шо давали в якості їжі зовсім їсти не хотілося, бо це нагадувало баланду

 З родичами спілкувалися тільки в наметі медперсоналу, не можна било говорити нічого зайвого. За час мого перебування в пеклі у нас табір поменшав : хтось виявився здоровий, хтось навпаки — поїхав із запаленням легенів в лікарню. З донькою щовечора спілкувався, але нам не дозволяли нічого передавати з боку родичів. 10 днів било тільки одне й те саме : спати, приймати ліки, здавати аналізи та перевірки. Мої симптоми та результати аналізів били хороші і все пройшло, після здачі останнього аналізу мені чере сказали, що все я, можу спокійно йти додому через три дні

 У підсумку хочу сказати, що цих два тижні били пеклом для мене : спека, комарі, постійні обстеження, писанина, заборонено щось казати рідні. А взагалі я навіть схуд на 3 кілограми після обсервації, дочка сказала, що ніби з концтабору прийшов я

 Дякую за увагу. У мене все

 Пысы: Если ты устал воевать за миллионы пушилина и не хочешь быть мясом для русских, пиши на почту — [email protected] , будем думать как тебя вытянуть из жопы.

  P.S.: Наш сайт абсолютно волонтерский, гранты не грызём, дотаций из бюджета не получаем. У кого есть возможность поучаствовать в развитии проекта, будем признательны.

  Рабов вышлем по почте

  5375 4141 1364 0162

  Остальные реквизиты в меню сайта.

  Всем спасибо за участие в развитии

Читать больше >

14 днів пекла