Марина Ульянова и абизяны.

 Аднака здрасьте. Хунта вещает. Хроники асвабажденного от прав человека и вообще каких либо прав Украинского города Донецка(не путать со всякими недоросиями и дрындийскими халифатами).

 Короче, тема такая.
Еду в маршрутке и палю в окно. За окном как в Припяти: город так асвабадили шо пока собьет машина можно шашлыки пожарить. Маршрутка едет и подыхает одновременно, она похожа на старую лошадь, которую упиздили током и она сама охуевает от того шо бежит, хотя пульс реально под 280 ударов в минуту, а языком можно смело обматываться как шарфиком, ибо он десь волочится по дороге. Но суть не в этом.

 Суть в аленях. Точнее абизянах.
На одной из остановок заходят в четырехколесный дохлый ишак бибизяны. От них несет библиотекой шопесдец. Гыыы! Шутка, нах. Перегаром от них несет. Судя по начитанным ебальникам, асвабадитили асвабадили только вчера вечером не один флакон со стекломоем — воняет так, шо хочется открыть люк или окно и пахую шо зима на улице.

 Нихуя не смеркалось, патаму шо был день. Внутренний биндер палит на двуногих зомбаков и предлагает пошабашить гадалкой на полставки, каже: «пошли погадаем придуркам возьмем бабло с идиотов за то, что и так понятно?»

 Но с абизяньим диалектом у меня все плохо + я есть плохха паньимать па рюсски, поэтому тупо кляну бомжей в камуфляже, желаю им скорее стать черноземом и не обращаю внимания. За окном мелькает Припять. Внутренний биндер бурчит и очень сожалеет шо нема под руками дихлофоса шоб травануть ту всю двуногую хуйню.

 Биба и боба, они же два далбайоба начинают вести философскую беседу прям в маршрутке. И тут я понимаю, шо, по сравнению с этими абизянами, я вообще пиздей какой интеллигент. Феласоффская беседа у зомби началась приблизительно так:

 Биба — нахуй, захуй, перенахуй, бля, пиздец, прикинь?

 Боба — ну не йбнврт? Ахуели пидарасы, ебать нахуй, пиздить уебков, блядь.

 Внутренний биндер после услышанного делает вывод о том, шо даже когда мне на мизинчик упадет кувалда, я тупо не осилю повторить вслух то, что обсуждали два русскоговорящих трупа.

 Кстати, о трупах. Трупы почти местные, это слышно по акценту. Шутка, нах.
По разговору я понимаю, что потомки алкоголиков и наркоманов тупо на работе здесь(есть такая работа в рф — Украинцев убивать на территории Украины, будьте в курсе).
Боевые ватаны начинают громко хрюкать о том, шо увидели и шо ну ваааще их тонкие душевные организации задело — вывеска на Украинском языке.

 Опять не смеркается, ибо на улице день.
Сначала кацапы громко обсуждают как правильно поставить ударение в словосочетании «тютюнові вироби». Звучить це все рохкання десь як «лєз па лєсніце упал с драбіни», а зі сторони виглядає ніби два бабуїна голожопих читають ієрогліфи.

 Внутрішній світ недоумків дуже ображений, вони вголос кажуть шо ну його нахуй тоді воювати, якшо тут вивіски на ніпанятнам язикє і … І продовжують травмувати мою тонку душевну організацію кацапездальскою говіркою: «вІраби», «тютюновіє», «вірАби тЮтюновиє», ме-е-е-е-е-е-кають кацапи.
Чесно, дуже хотілось попросити пиздоглуздуватих шоб ті прохрюкали слово «паляниця» або «молодиця», проте нема бажання на підвал попасти православнутий(там шпалери в цвєточєк і кави нема).

 І тут відбувається зрада. Точніше халепа: один з кацапів, який, на мою думку, мав позивний «янєатдамкрєдітпатамушомнєскоропулявєблопрілєтіт», звертається до мене. Двуноге чудовисько каже: «ви нє падскажитє, гдє нам вийті на астановкє Маріни Ульяновой?»

 Чесно, дуже хотілося відповісти шось типу «так, звісно. Це біля проспекта Анни Ахмєтової, орієнтуйтесь на бульвар наколотих апельсинів». Проте… В мене дуже ніжна шкіра і спадкова алергія на тортури. Тому я відповів: «Марії Ульяновой. Хочете в ссср, а не знаєте як звуть сестру леніна».

 І тут відбулася чудасія… Іхтамнєт дуже захотів подумати. Чесно, він намагався хоч імітувати процес, проте спроба була невдалою. Тому кацап відповів: «ай, похуй, какая разніца».
І тут на сцені з’явилась Бандерівка.
Це була молода дівчина, років під 70-75. Дівчисько яяяк гаркнуло: «сука дебіли, ви ж на ніх молітесь і нє знаєтє как сєстру лєніна звалі. Двоєчнікі, блядь!»

 Матумба номер 2, другий іхтамнєт, він же майбутній іхтамсдох, хотів сказати шось розумне, проте спроба виявилася невдалою: «ми на ніх нє молімся. Ми ваабщє прієхалі вас защіщать. І ваабщє — пачіму ви всє нас так нє любітє???»

 «Пачіму-пачіму… Патаму шо я не сру з вікна і з лопати не їм як худоба», подумав я і продовжив спостерігати за виставою. І тут Бандерівка провела разючий хук прям в голову кацапу. Дівчина голосно сказала у відповідь: «патаму шо із-за вас, підарасов, я за пєнсієй єзжу чєрєз блокпости»

 Мораль. Бабка жива. Йобнуті вийшли і попиздили на своїх ногах(поки є) десь за каліматором на ілліча. Радує те, шо за кацапів не заступився ніхто серед пасажирів маршрутки. Шлю вітання і знімаю капелюха перед невідомою Бандерівкою, а кацапам… Кацапам лише прокльони.
Шоб ви, суки, в туалет через 4 блокпоста добирались.
Кінець п’єси.

Фашик Донецький

P.S.: Наш сайт абсолютно волонтерский, гранты не грызём, дотаций из бюджета не получаем. У кого есть возможность поучаствовать в развитии проекта, будем признательны.
Рабов вышлем по почте

Реквизиты в меню сайта.
Всем спасибо за участие в развитии

Читать больше >

?? Марина Ульянова и абизяны.