Будні мовного патруля
Знайомий попросив надрукувати невеличку замальовку з не окупованого міста, яку бачив на власні очі.
Уявіть собі звичайнісінький базар, де люди торгують продуктами. Діючі особи: П — переселенець, в — ватний бовдур.
Ніхуя не смеркалось, бо на дворі був ранок. Одні люди торгували, інші купували, нічого незвичайного. І тут з’явилося воно — двуноге одоробло, трохи бомжувате на вигляд і в шляпі. Воно шукало де дешевше та бігало по базару як йобнуті пенсіонери за безкоштовною гречкою. Найсмішніше те, що ціни, на те шо шукала шкура, не дуже відрізнялися — 3-5 гривень при чеку на 200-250 грн — це не ті гроші, заради яких потрібно гробити взуття та власний час.
Ватан питав ціни у всіх та у кожного: клоунам, які колись стукали в двері та питали чи не хочете ви поговорити про бога, до завзятості ватана як від Шепетівки до Юпітера на велосипеді. Дід заїбав тупо всіх та кожного бувквально за годину.
І таки знайшов де дешевше. Проте все було не так просто. Продавець обслуговував його виключно Державною мовою, чим, судячи з виразу пиздоглуздуватого покупця, дуже ображав внутрішній всесвіт недоумка. Виглядало так, ніби гундяєв веде службу на Українській прям в москві, а у вати шок від цього.
Ватан вирішив скористатися тактикою дрібного фолу — постійно перепитував шо саме сказав продавець. Проте продавець цвірінькав собі і не зважав на скривлену пащу покупця, чим дуже швидко здобув тактичну перемогу — ватана таки порвало і почалася вистава.
В — а можна са мной на русскам, ато я нє панімаю.
П — ні, не можна.
В — ви что нє учілі руцкій язик?
П — ви прийшли сир купляти чи мене повчати?
В — ну развє вам так сложно разговарівать на рускам?
П — це моя принципова позиція. Або купляйте, або йдіть собі, я вас не затримую.
В — ви навєрнає с Западной Украіни, да?
П — не зовсім. Проте це не має значення до продажу сиру.
В — а откуда, єслі нє сєкрєт?
П — я з Донецька.
В — ооо! Так ви зємляк.
П — в нас з вами спільного тільки прописка.
В — пачєму ви так рєшилі?
П — тому шо тебе теліпає від Української. Далі продовжувати?
В — нєт, спасіба. Проста в Данєцкє всє гаварят на русскам.
П — це поки що.
В — в смислє?
П — в прямому сенсі. Донецьк буде розмовляти на Державній мові, а кому шо не подобається — або в концтабір, або в рф.
В — так ви паклоннік Хунти?
П — я під Попасною воював в складі ЗСУ. Ще питання є?
В — я так понял, што ви атказиваєтєсь гаваріть на рускам?
П — саме так. А ти тікай. Ато якщо зараз не щезнеш, то я викличу сбУ та мовний патруль.
Епілог. Ватан нічого так і не купив, проте побив світовий рекорд по бігу на 100 метрів з двома сумками по базару. Кінець.
Фашик Донецкий
P.S.: Наш сайт абсолютно волонтерский, гранты не грызём, дотаций из бюджета не получаем. У кого есть возможность поучаствовать в развитии проекта, будем признательны.
Рабов вышлем по почте
Реквизиты в меню сайта.
Всем спасибо за участие в развитии

Cмеркается. По домам уж пора. Подписанная Иосифом Виссарионычем командировка закончилась уж давно. Да и сам он уж давно скончаться изволили. А командированные присосались, пристроились и по домам не хотят разъезжаться. Бесцеремонные люди. Надо бы намекнуть им как-то слегка, чтобы не обидеть. Чтобы не оскорбить. А они поймут ли? Они же воспитанные, культурные люди. Конечно, они поймут. А то уж смеркается.
Тільки ж не «на українській», а «українською».