Дітям окупованих присвячується
Автор: Фашик Донецький
Прочитав доволі цікаве питання щодо того чи є в мене аргументи з приводу знань абітурієнтів з окупованих. Також людина задала питання про рівень знань абітурієнта з окупованих і чим він, можливий майбутній учень з окупації, кращий в плані користі для держави, ніж той, хто має вищий рівень знань, але знаходиться поза межами окупованих.
Питання доволі складне і просте водночас. Складне, бо немає чіткого визначення щодо можливості вступу абітурієнтів з окупованих з сумнівною репутацією. Просте, бо насправді проблеми як такої не існує. Ми з вами дорослі люди ніби, пропоную поміркувати вголос і записати думки чи пропозиції, щоб легше було аналізувати. Почали
Почнемо з простого. Якщо хоч трохи розуміти проблематику окупованих, то всім тим, хто хоч трохи вміє думати, не є психологічною перешкодою зізнатися собі в тому, що проблеми як такої немає з майбутніми абітурієнтами з окупованих. Будьмо чесними хоча б з самими собою: абсолютна більшість молодих людей не має змоги фінансово поїхати, щоб вступити чи хоч спробувати навчатися поза межами окупації.
Особисто моя думка — загальний відсоток тих, хто мають можливість спробувати вчитися за межами окупованих, не перевищує 1-3%. Це надзвичайно мале число і це мене особисто болить. Бо та молодь, що вчиться за межами окупації, майже гарантовано не буде стріляти на сході України в ЗСУ. Але то емоції і особисте, пропоную на холодну голову продовжити розмірковувати.
Чи будуть серед майбутніх абітурієнтів ватани? Будуть, не треба собі брехати. Проте є одне але: цих ватанів або виплюне їх оточення, однолітки, або вони знайдуть однодумців з правильною пропискою і будуть навчатися. І ось про це говорити дуже незручно, бо вата не має прописки, а за межами окупованих вати також багато. І ось саме тут, на рівні вчителів та вищих навчальних закладів, ми також маємо проблему, про яку не любимо говорити — на сьомому році війни в складі вчителів вуз-ів вистачає відвертих колаборантів з рускім міром в головах. Про них зазвичай знають, зазвичай на них, вчителів, пишуть скарги, але вони досі працюють і отримують гривні, а не рублі. Так, є поодинокі випадки звільнень, проте, знаючи наш навчально-виховний процес у школах та вуз-ах, особисто я готовий укласти парі, що вати серед вчителів тупо вагони.
І в мене особисто питання: чим вата, яка доросла, краща за вату, яку є шанс перевиховати? Чи захищаю я в даний момент вату з окупованих? Ні. Я про те, що, з точки зору професіоналізму вчителя, перевиховати малолітнього чи майже дорослого зомбованого підлітка є показником профпридатності, бо саме в навчальних закладах нам з вами, в більшості випадків, заклали фундамент того, хто ми є. Про виклик для міністерства освіти України я взагалі мовчу, бо саме для того воно і створене.
І ось ми підійшли до цікавого питання, а точніше висновку: чого люди бояться більше — вати з окупованих, яка можливо приїде навчатися чи того, що у вати, на рівні вчителів, викладачів, деканів та ректорів, а також абітурієнтів з правильною пропискою, будуть спільні цінності поза межами окупованих з тими, хто з кожної шпаківні слухали роспропаганду?
Далі буде ще складніше, не перемикайте.
З іншої сторони, особисто я не бачу ні бажання, ні навіть намагання від міністерства освіти чи усіляких провладних діячів знизити напругу щодо майбутніх абітурієнтів з окупованих. Без образ, але прописати чіткі правила, положення щодо вступу за сім років війни можна було на китайській і навіть вишити. Я відмовляюся розуміти позицію страуса з боку чиновників, бо питання складне і що прийдеться навіть приймати непопулярні рішення.
Погодьтеся, можна і потрібно давно було прописати всі проблемні питання, обговорити їх і прийняти все те, до чого дійшли згоди, в якості біблії. Проте це не робиться. Чому так? Не знаю. Може жителі не окупованих підкажуть.
Але давайте розмірковувати далі — ми не можновладці, нас за це не звільнять, навіть якщо помилимося.
Чи кращий рівень знань у тих, хто з окупованих, ніж тих, хто живуть за межами окупації? Чи може він гірший? Особисто в мене немає відповіді на це, бо я не вчитель. Проте не бачу проблеми скласти тест на рівень знань і змусити пройти його тих, хто саме з окупованих, щоб мінімізувати помилку зарахування тупо через прописку.
До речі, чи впевнені ви в тому, що питання якості і рівня знань на 100% можна вирішити без хабарів? І так, хабара можуть дати як батьки з окупованих, так і ті, хто є батьками абітурієнтів, що проживають поза межами окупації.
Все просто і складно одночасно: рівень знань абітурієнтів з окупованих потрібно перевіряти, але є корупційна складова, яка може зіграти вирішальну роль в зарахуванні чи не зарахуванні. Ваш чорно-білий світ знищено? Це добре, значить ви живі і не брешете хоча б собі (це не кожен зможе, чесно)
По знанням трохи ніби розібралися. Тепер давайте розглянемо питання ККД для держави від абітурієнта з окупованих.
Чи кращий він, майбутній учень з окупованих, студент, від тих дітей чи підлітків, що проживають за межами окупованих? Правильна відповідь — ні, не кращий. Чим кращий майбутній студент від з так званою ватною пропискою від тих, в хто має не таку прописку? Правильна відповідь — нічим. З цих двох запитань виникає автоматично третє: чому, якщо молода особа з окупованих нічим не краща від майбутніх абітурієнтів, що проживають за межами окупації, для них, для умовних ватанів, створені спеціальні умови для вступу в навчальні заклади?
Парадокс в тому, що відповіді на ці питання є у відповіді на прості питання, які звучить так:
навіщо нам, жителям не окупованих, ці діти?
чи потрібні нам ці підлітки взагалі?
Все просто і складно водночас. Тільки питання складні і на них потрібно відповісти чесно хоча б собі, тоді буде все зрозуміло. Інакше ніяк
Пропоную ще більш ускладнити питання, на які потрібно знати відповіді на рівні міністерства освіти чи депутатів:
що ми можемо запропонувати майбутнім абітурієнтам з окупованих, щоб вони зробили вибір на користь України, а не рф?
чи можемо ми забезпечити нормальні умови навчання цим підліткам?
чи можемо ми на рівні держави, у випадку помилкового зарахування на навчання за державні кошти, перевиховати цих дітей?
хто готовий нести відповідальність за те, щоб не допустити дітей колаборантів до навчання за державний кошт?(помилка на рівні міністерства освіти повинна мати прізвище та ім’я)
чи впевнені ми в тому, що наші освітяни без проблем здолають будь-які хибні уявлення про світ, про Україну, про війну в Україні, про рф в головах майбутніх абітурієнтів?
І головне питання: для чого ці діти державі, яка з них буде державі користь? Як би не звучало цинічно, проте держава вкладає гроші в навчання і хоче в майбутньому, щоб ці гроші повернулись, щоб діти не отримали дипломи і не поїхали на окуповані працювати на колаборантів чи просто вбивати воїнів ЗСУ.
Епілог. Як бачите, проблема існує і не існує водночас: з одного боку кількість абітурієнтів, які мають змогу приїхати на навчання за межами окупованих мала, з іншого — є багато питань і на них немає відповідей. Як на мене, то сім років війни є достатнім терміном, щоб і обговорити проблему, і знайти відповіді на всі проблемні питання. Треба лише цього захотіти. І все.
І так, моя особиста думка — я за те, щоб дітей витягували з окупованих, бо чим більше витягнемо, тим менше в нас будуть стріляти в майбутньому. Дякую за увагу. Кінець
ВАЖНАЯ ИНФОРМАЦИЯ
АККАУНТ В ТВИТТЕРЕ ПОД ПСЕВДОНИМОМ ФАШИК ДОНЕЦКИЙ — ФАЛЬШИВКА
МЕНЯ НА ДАННЫЙ МОМЕНТ В СОЦИАЛЬНОЙ СЕТИ ТВИТТЕР НЕТ.
С УВАЖЕНИЕМ Ф.Д
Пысы: Если ты устал воевать за миллионы пушилина и не хочешь быть мясом для русских, пиши на почту — fashdonetsk@protonmail.com , будем думать как тебя вытянуть из жопы.
P.S.: Наш сайт абсолютно волонтерский, гранты не грызём, дотаций из бюджета не получаем. У кого есть возможность поучаствовать в развитии проекта, будем признательны.
Рабов вышлем по почте
5375 4141 1364 0162
Остальные реквизиты в меню сайта.
Всем спасибо за участие в развитии
