Крим. Про наболіле

 

Автор: Василь Відчайдушний

Крим. Про наболіле

В 14 році наша країна пройшла по краю прірви. Без перебільшення – Ненька могла зникнути з мапи світу. Звісно, що в ті страшні часи кризове управління було зосереджено на потребах, які було треба задовільнити буквально «вчора». Лише з плином часу, коли ситуація стабілізувалась, керування країною вже набувало ознаки плановості. На жаль через прихід кварталошобли знов відсутня стратегія дій держави стосовно як подальшого розвитку, так і відновлення у повному обсязі територіальної цілісності. І якщо про долю східних окупованих територій хоча б ведуться розмови, то про Крим не каже майже ніхто.

Але нам не слід чекати на кращі часи, коли повернення проукраїнського вектору призведе до відновлення стратегічного планування. Громадськості цілком до снаги обговорювати проблематику і визначати коло актуальних заходів, яких не оминути при поверненні півострова під українську юрисдикцію.

Отже що нас чекає? Перше, що слід зауважити, що Крим можна повернути двома способами. Через введення миротворчої місії ООН і через введення окупаційному угрупуванню по самі гланди. Тобто через військову операцію.

Приклади Придністров’я та Карабаху немов натякають, що чекати від кацапів  адекватного поводження, тобто виведення військ назад в балалайню, нам не варто. Московити розуміють лише мову сили і не залишають нам іншого варіанту. Наша армія вже зміцніла достатньо, щоб у московщині різко зріс попит на мішки для трупів. Тут мають роздатись голоси про те, що ми нібито не здатні подолати ворога. Бо він має потужнішу армію. Докладно спростування подібних тверджень можна знайти в мережі. Я ж зауважу лише таке: подібна теза є одним з засобів ворожої пропаганди і той, хто її дотримується, є або поганим аналітиком, або ворожим агентом. Знов таки приклади Карабаху, Сирії та Лівії показали, що рюзгє Іван вояка хріновий, а техніка їх застаріла. І це знов дає підстави розпочати дискусію про те, що буде після звільнення.

На мою суб’єктивну думку саме час говорити про те, що робити з «понаїхавшими», як вчинити з кримським мостом, який правовий статус надати мешканцям півострова і на який термін, які першочергові інфраструктурні проекти слід реалізувати буквально з перших тижнів повернення української влади.

Дискусія на перелічені теми матиме як внутрішній резонанс, так і підірве ворожі пердаки. І ефект від неї буде тим більший, чим чисельнішим буде аудиторія, залучена в обговорення. Знов, як і у попередній публікації, зауважу, що мені б було цікаво почути думки військових, економістів, правників, соціологів.

На останок спробую закинути пробний камінець просто перелічивши власні припущення стосовно цього:

  • Мост – демонтувати. Провести відповідні проектні роботи, визначити технічні аспекти та приблизну вартість, визначити тендерні умови, знайти зацікавлені закордонні компанії.

  • «Понаїхавші» — однозначна депортація з ручною поклажею в руках, не більше. Депортацію проводити під наглядом Нацгвардії щоб ватники не нищили майно, як вірмени в Карабасі. За випадки вандалізму – тюрма.

  • Мешканцям надати на певний термін статус негромадян, за виключенням кримських татар, які не засвітились у колабораціонізмі. Активним колаборантам – тюрма.

  • Створити міжнародну слідчу групу, яка б фіксувала злочини окупанта і завдану півострову шкоду,  готувати вже зараз необхідні документи для майбутнього суду над ворогом. Обговорити суми грошових компенсацій біженцям з Криму та тим, хто залишився вірним Україні в окупації.

  • Визначитись з особливостями амністії для тих, хто не чинив злочинів і відзначився мінімальною колаборацією.

  • Визначитись з подальшою долею військових об’єктів окупанта на півострові. Моя думка – більшість знищити. Повернення головної бази нашого флоту в Крим вважаю недоцільним.

  • Північно-Кримський канал – не квапитись з наповненням каналу та водосховищ. Натомість визначити попередню вартість відновлюваних робіт на об’єкті, а також вирахувати обсяги води, які будуть потрібні в майбутньому. Переглянути політику та вартість надання послуг з водопостачання – воно не має бути збитковим, а вода не повинна витрачатись варварськими методами.

  • І чи не найголовніше: Крим всі роки незалежності не достатньою мірою був інтегрований в українське суспільство через вплив окупанта і збереження пострадянської парадигми його існування. Цьому треба покласти край. На півострові мають  бути затверджені українські закони, створена проукраїнська влада,  залучені іноземні інвестори, які не просто відкриють там робочі місця, а головне принесуть закордонні стандарти та технології виробництва та сервісу – Крим має стати сучасним! Кримські татари більше не мусять бути бідними родичами на власній землі. Тому слід створити максимально комфортні умови для відродження традиційного життя цього багатостраждального народу.

Запрошую до дискусії. Пані та панове! Коментарі відкриті.

Писи: Якщо ти втомився воювати за мільйони Пушиліна і не хочеш бути м’ясом для росіян, пиши на пошту — [email protected], будемо думати як тебе витягнути з дупи.

P.S.: Наш сайт абсолютно волонтерський, гранти не гриземо, дотацій з бюджету не отримуємо. У кого є можливість взяти участь в розвитку проекту, будемо вдячні.

Рабів надішлемо поштою

5375 4141 1364 0162

Решта реквізити в меню сайту.

Дякую всім за участь у розвитку.

Крим. Про наболіле
Please follow and like us: