Річниці асвабажджєнія супермаркету присвячується.

  Якшо хтось досі не знає, нащадки свиней та собак, які приходять на чужі землі, приносять з собою тільки розруху та війну. Сучасні атрибути русскава міра — це п’яний бовдур з автоматом чи на танку та розпиздячені будівлі навкруги [це типу фон, тіпа русскіє бєрьозкі].

  Але стаття не про фон, а про Сірожу. Сірожа жило в Київському районі Донецька, недалеко від ДАПу.

  Сказати шо Сірожа був Сергєєм — це не збрехати. Двуноге пиздануте створіння було типовим представником пиздоглуздуватих ватанів, хоча і відслужило в ЗСУ. СерГєй дуже пишався тим, шо від його хати до залізничного вокзалу Донецька було 10 хвилин ходу, а до ДАПу 7-8. Сірожа постійно хизувався тим, шо земля палюбе падаражає і він з селища шахти Октябрська переїде в центр + ше й на машину лишиться.

  Одним словом, Сірожа[від слова рожа] — це типовий представник любителів халяви, як і всі ватани.

  Коли настав 2014 рік СерГєй зайняв позицію «ааа! Ми всє умрьом, кагда прідут правасєкі і солдати НАТО». Сірожа дуже переживав за свій пукан, бо, на його думку, саме його дупа мала шанс звабити мінімум 666 нігерів з лос-анджелеською пропискою.

  Сказати, шо у пиздоглуздуватого зжер мозок кісельов та компанія — це нічого не сказати. Сірожа вважав своїм безпосереднім обов’язком дзвонити всім, хто ше не в курсі як біндери їдять дітей, як Хунта карає і т д. І це не дивлячись на молодий вік[в 2014 році йобнутому було 25, якшо не помиляюсь] та постійне втикання в тирнеті. Єдиною хорошою рисою ватана було те, що він не ходив на жоден ватний мітинг в Донецьку.

  Після першого бою в ДАПі у СерГєя був шок — хахли ніажиданна відпиздили русню так, шо трупи не було де складати. Сірожа верещав так, ніби в нього вже в хаті сидить Ганс і жонглює тюбиками з вазеліном.

  Але… Але Сірожа любив халяву. Коли сталося асвабаждєніє супермаркета Метро в Київському[його тупо розмародерили абізяни динири і місцеві жителі селища шахти Октябрьскої], ватан не залишився в стороні — він притаскав додому декілька ящиків віскі [башмілз, якшо не помиляюсь].

  Цією новиною СерГєй вважав за потрібне поділитися зі всіма, хто були в його телефонному довіднику, в тому числі і мені. Для розуміння їбанутості СерГєя, опишу наш з ним діалог: «даров! Я вчєра пару ящіков віскаря винєс із Метро! Прікінь как мнє папьорло!»

  Чесно, почути таке — це так собі задоволення. Але найгірше те, що коли ти запитуєш у Сірожи: «бля… Ти шо мародерив???», а у відповідь чуєш «та ну нахуй, я сєбє забрал, бо правосєкі прийдуть і вип’ют». Всі аргументи з твоєї сторони щодо мародерки — це те саме, що спробувати довести кацапу, шо у Львові нема шибениць для рускагаварясчих чи концтабору під Маріуполем.

  Одним словом, пиздоглуздувате створіння пиздило бухло та жрачку з Метро дня три-чотири і дуже цим було задоволене.

  Епілог. Восени 2014 року СерГєю розпиздячило хату. Аж до фундамента. Найбільш епічним є те, що Сірожа зрозумів звідки саме прилетіло[а прилетіло саме з Донецька]. У підсумку Сірожа лишився бомжом з дружиною та маленькими дітьми. На даний момент СерГєй ішачить шо проклятий в Донецьку, шоб вистачало платити за аренду квартири.

  Мораль проста — зате ватан віскаря напився нахаляву. Ну, майже нахаляву. Ги-ги-ги.