Трохи про дітей в окупації.

Навчання закінчилось у школах в окупації, скоро почнуться «екзамени» у старших класах.

Хоча цей процес, який на сьогодні відбувається у школах в окупованих рф містах, навчанням дуже важко назвати. Я хуй його знає, як діти витримують процес дебілізації. Судіть самі: в тебе в родині мама має Український паспорт, тато має такий ж паспорт. В тебе Українське свідоцтво про народження, але ти … Ти дамбасянин. Чи динирієць. Чи линирієць. Чи дириндієць. Так кажуть тобі в школі дорослі люди в епоху інтернету. Сукаааа… Особисто я не знаю, як подібний сюрреалізм витримують діти та їх психіка, тут дорослим дах зриває  від побаченого.

Давайте просто уявимо як воно, тим дітям, що типу навчаються в окупації.

Ти не розумієш шо це за блядство навкруги — в тебе на руках Українське свідоцтво про народження, але ти вже не Українець, а дириндипотам чи ше там хтось. Навкруги не дуже багато змінилось — ті ж люди, що розказували тобі про класне геополітичне розташування України, тепер тобі розказують історію дирдиди і про макіївських динозаврів, про Хунту і карателів. Внутрішній діалог постійно шукає відповіді на прості питання, все схоже на якийсь тупий фільм жахів, в якому люди через невідомий вірус стали пришелепкуватими недоумками.

Тебе запрошують на різноманітні незрозумілі флеш моби, де ви звертаєсь на камери російських змі то до путіна, то до Порошенка, то до Обами, то до Трампа, то до чорта лисого. На камери ви всі, діти школи номер ххх, маєте то либитись, то зображати вселенське горе. Все добровільно, ніхто нікого не примушує. Але… Нетаким, незручним дітям поставлять погані оцінки та екзамени їм буде здавати важче + «вчителі» вміло маніпулюють і легко можуть білою вороною зробити будь кого, хто відмовиться.

В тебе тупо зриває дах, коли сусід твій, умовний дядя саша, той хто в тебе постійно просив 50 коп чи гривню шоб опохмелитися зранку чи ввечері, зі слюнями на обличчі розказує всім учням школи, як він котрий рік поспіль захищає тебе від американців-солдатів НАТО-марсіан-зімбабвійських головорізів. Ти дивишся на цього недоумка, який вже не в обісцяних штанах, а в камуфляжі та зі зброєю і думаєш про себе: «курррва… Я тебе жодного разу в житті тверезим не бачив, а ти мені тут заливаєш про те, шо ти з калаша збив американський безпілотник… Чи ти забув як рачки додому ліз кожен вечір, о вєлікій істрєбітєль марскіх котіков в стєпях Донбасса ?»

Але сказати вголос все те, шо ти думаєш, ти не можеш — тебе зацькує «вчителька», тебе зроблять білою вороною, твоїх батьків можуть викликати до мигиби динири чи взагалі звільнити з роботи. Ти мовчки дивишся на цей піздєц двуногий в камуфляжі і думаєш про те, шоб цей дебільний цирк закінчився скоріше.

Вмикаєш дебіловізор вдома. Там показують тільки війну та передачі про війну. Інфомотлох про придурків в камуфляжі тобі вже обрид. Сукаааа… В тебе в друзях у соцмережах хлопці та дівчата з Полтави є та з Чернігова, яка нахуй Хунта? Чомусь в Чернівцях немає комендантської години, а в Донецьку є. Так де Хунта насправді? Чому нічний клуб в Житомирі  працює з 22 години до світанку, а в Донецьку з 18 до 22 години? Чому погуляти з дівчиною по центру Донецьку в 23 30-це злочин, а в Кривому Розі — це твоя особиста справа?

Внутрішній діалог твій не припиняється, бо тобі ніхто не хоче дати відповіді на купу питань. Дорослим просто — в них світ складається з двох кольорів. Але ти хочеш зрозуміти шо відбувається сам, без допомоги дорослих. Чому по вулицях міста Донецька їздять танки ввечері? Чому твоя бабуся, яка ненавидить Хунту, отримує пенсію від Хунти? За що вбили твого сусіда, який пішов воювати проти солдатів НАТО і де той сусід міг солдатів НАТО побачити під Мар’їнкою? Чому в тебе на поверсі з’явились сусіди з ростова, від кого вони приїхали тебе захищати? Якого біса не можна слухати голосно Українську музику, це ж всього лиш музика?

Так багато питань в голові, так мало відповідей… В інтернеті теж все чорно-біле, одні кажуть на других шо перші брешуть і навпаки. А ввечері ти чуєш, як з твого житлового сектору вилітають снаряди. А ввечері ти бачиш, як прилітають снаряди в житловий сектор, хоча ти чув, що вилітало з міста і через три секунди снаряд впав. А на ранок ти дивишся сюжет про обстріл Хунтою мирних мешканців. Невже всі сліпі та глухі навкруги? Як можна так брехати на камери тв та самим собі? Внутрішній діалог не припиняється ні на секунду, але відповідей немає.

Щоб відволіктися від фільму жахів, в якому ти живеш кожен день, ти дивишся фільми. Більшість фільмів не про війну, війна обридла, війни забагато за всі ці роки. Ти дивишся фільми про мирне життя, комедії про чудове студентське життя. Але в тих фільмах, про студентів, ніхто не копає окопи, нікого не вдягають в камуфляж і не вивозять на полігони подивитися на танки чи гаубиці… В фільмах весело, ніяких патрулів на вулицях та обстрілів з Вольво-центру…

Ти розумієш, що після закінчення школи в Макіївці чи Донецьку робити нічого, треба тікати звідси чим скоріше, якщо тільки в тебе родичі не воюють чи не пов’язані якось з військовими. Ти не хочеш здохнути, як твій сусід чи лишитися калікою, ти хочеш вивчитись, відкрити власну справу і не чути залпів вечірніх. Але… Якшо в тебе батьки прості люди, то тобі не світить нічого. Ну, отримав ти диплом. А далі що? Відкривати бізнес, шоб його віджав захараст? Чи йти здохнути десь під ДАП ом? Тобі не дають спокою  купа питань, на які ти хочеш отримати прості відповіді, а не казки про людожерів в Тернополі.

Для чого це все написано. В окупованому Донецьку, в окупованих рф Макіївці чи Горлівці, Луганську, Краснодоні чи Ровеньках, кацапи кожен день в голови дітей заселяють непотріб про Хунту та інші пришелепкуваті речі. За цих дітей треба боротися, бо отримаємо скоро покоління яничар, яких виховали кацапи. Пам’ятайте про це. Час грає не за нас.