Заборонений. Фільм, обов’язковий для перегляду
Автор: Фашик Донецький
Якщо чесно, то ніяк не міг змусити себе подивитися фільм про Стуса через ряд причин. Проте вчора я таки передивився це кіно і залишився в захваті через якісну подачу інформації і м’яку пропаганду.
Скажу одразу — в спецефектах та режисурі, сюжетних лініях не розбираюсь, кінокритик з мене ніякий. Проте я розумію чи інформація подана правильно і що залишиться в голові у того, для кого вона призначена, мене фільм цікавив, в першу чергу, з пропагандистської точки зору.
Але перейдемо до самого фільму. За що велика дяка творцям кіно, так це за те, що фільм вийшов саме про Стуса, а не про адвоката письменника на прізвище медведчук. Той самий медведчук, якшо хтось не в курсі.
Не зважаючи на шалений опір з боку москви та роспропаганди фільм вийшов. Не знаю як там у прокаті пройшов, проте цей фільм вартий уваги лише через те, що змусив медведчука нервувати і не спати ночами. І повірте мені на слово, що медведчук не спав: він як ніхто розуміє те, що колись знімуть фільм саме про так званий «судовий процес» над Стусом і покажуть те, як «адвокат» по суті грав на боці ворога. Проте це буде колись. Ні в попередньої влади, ні в нинішньої нема яєць, щоб зняти щось подібне. Але, я вірю в те, що одного разу сюжет про судилище віддадуть комусь із супертяжів Голівуду, наприклад Спілбергу. І на росії, і в медведчука на душі [не впевнений чи вона взагалі є, якшо чесно], станеться Хіросіма. Тому цей фільм є своєрідною жовтою карткою для кума путіна і кошмаром для того, завдяки кому «суд» срср виніс вирок Стусу і письменник отримав фактично максимальний срок ув’язнення.
А тепер про сам фільм і про Стуса. Дуже вдячний авторам фільму за те, що показали методи кгб і громадянську позицію Стуса щодо Української мови. Чесно, не знаю чи ходив у вишиванці в Горлівці вчитель Стус, проте сам образ білої ворони, яка не соромиться своєї мови і в якої душа болить за те, що іде русифікація Донбасу показаний дуже сильно.
Адміністративні методи кдб, заборонені танці, напівтаємні зібрання поціновувачів поезії, які забороняло кдб всіма можливими і неможливими способами, атмосфера страху і підлабузництва перед владою — все підмічено дуже тонко. Не знаю чи хотіли передати автори фільму стан постійного морального напруження Стуса і презирство до оточуючих його мовчазних жителів срср, але мені здалося, що це так.
Справляє враження той епізод фільму, коли активісти пішли читати вірші Тичини на вулицю і використали замість смолоскипів газету «правда» — 5 балів за чудовий символізм авторам фільму. Внутрішні переживання Стуса після того, як він став свідком акту самоспалення на Хрещатику, що був вчинений через введення радянських військ в Прагу чи фактичну окупацію Чехії у фільмі також зображені яскраво. Авторам кіно вдалося передати саме цей настрій Стуса і крик душі: чому всі мовчать і стоять в черзі за мандаринами, коли людина в центрі Києва палить себе живцем??
Зверхнє ставлення до всіх, хто розмовляє Українською з боку міліції та кдб — все показано як є: перший сорт людей — російськомовні, всі інші — бендеравци і націоналісти. Звільнення Стуса з роботи з кочегарки через майбутню перевірку, мотивуючи це тим, що не можна, щоб кочегаром працював дипломований філолог — це взагалі класика роботи кдб і це показано в фільмі. Окрема дяка за те, що підкреслено звернення всіх радянських шовіністів до так званих націоналістів: саме бендеравци, а не бандерівці. Чітко показаний факт того, що русскагаварясчая чєлюсть не може деякі слова вимовляти і в 70-х роках минулого століття, і в нинішній час.
Судилище над Стусом. Аплодую творцям фільму за те, що епізод судом був саме про фейковий суд, а не про те, хто був адвокатом Стуса. Цікаво, чи довго шукали актора на роль адвоката письменника, бо ризики для того, хто зголосився увійти в образ радянського «адвоката» були, я вважаю, доволі таки великі, в тому числі для життя.
Чесно, не знаю чи був на судилищі над Стусом «свідок» на прізвище Шаріков, «свідчення» якого показані в фільмі. Якшо це сиволізм чи художній прийом — вау, крута робота. Якщо це дійсний факт — аперкот в щелепу роспропаганди вдався. Взагалі сам процес судилища з фейковими «свідками» також вдалося показати доволі вдало, бо таких «судових процесів» в срср була не одна тисяча і всі вони закінчувалися або таборами, або розстрілами. Автори фільму передали сюрреалізм і ницість самого «процесу» над Стусом + те, як реагували «прокурори» і «судді» на вимоги письменника на «суді» доволі точно — така сама пика у всіх політиків вищого гатунку рф, коли їх запитуєш про те, хто окупував Крим.
Припав до душі момент фільму, який дуже близький мені особисто — обшук у житлі Стуса. Коли так званий слідчий знайшов антісовєтчіну, особисто я чітко розумію одне — чекістські методи не міняються, за будь-яку спробу мислити інакше тебе буде покарано, в тому числі за вірші чи за пост у соцмережі. Цей епізод я взагалі рекомендую деяким нашим розумникам та джеймсам бондам в окупації передивитись декілька разів, бо чекісти не прощають і не простять нас ніколи. Тому пам’ятайте про ціну помилки, шановні і про те, що рикошетом, якщо ви попадете в лапи шкуродерів динири, зачіпить всіх ваших близьких і знайомих.
Не буду брехати, бо не знаю чи справді начальник зони, куди відправили у заслання, був нетрадиційної орієнтації. Якщо це символізм — крута робота, якщо це історично доведений факт — вдвічі крута робота. А взагалі … Саме так москалів чи просто посібників режиму відверто і вишукано назвати борями моісєєвами в фільмі — це таки мистецтво.
Доволі чітко вдалося авторам фільму зобразити сюжетну лінію з тією, хто приїхала ламати Стуса — працівницею кдб. Також справляє враження те, що автори зобразили зрозуміло і без вищих матерій питання, яке неодноразово задавав собі Стус: підписати папір від кдб, повернутися до сім’ї, спробувати допомогти іншим політичним в’язням, повіривши чекісту і чи не є це угодою з дияволом? Люди, що знаходяться на окупованих, мене зрозуміють: після тортур макак динири не кожен зможе вистояти і не спробує домовитись з російськомовними чортами. Дуже сильний епізод, який ніколи не зрозуміють ті, хто втомились незрозуміло від чого.
Кінцівка фільму доволі важка, проте вона коштує уваги: хоча іноді складається враження про те, що автори кіно натякають про те, що не всі чекісти погані були, існували і ті, хто дійсно співчували, проте вони, товаріщі, завжди знали місце, куди треба бити і де боляче — епізод із спаленням рукопису Стуса чітко показує сутність кдб-шників. Браво.
Епілог. З мене, якщо чесно, ніякий кінокритик. Проте цей фільм, на мою думку, вартий уваги і витраченого на нього часу, хоч під час перегляду ви навряд чи хоч раз посміхнетесь. Бо після 2014 року подібні стрічки сприймаються не просто, як кіно, а як та правда, від якої болить. Якщо ти звісно не один з тих, хто мовчки стоїть в черзі за цитринами, коли на Хрещатику людина здійснює акт самоспалення.
P.s: жителі окупованих підтвердять — вірші Стуса були на стенді напроти центральної бібліотеки Донецька, прям навпроти так званої ДонОга і чи не найперші зазнали нападків вандалів. Російськомовні макаки нападали на рядки віршів. Просто скажіть це вголос.
І останнє. Кажуть, що життя треба прожити так, щоб від твого імені на росії палали пожежі і у керівництва московії зривало дах [Степану Андрійовичу це вдалося. Тому самому].
Але Стус ввійшов в історію не тільки як той, на чиї рядки на стенді нападали макаки з російськомовними щелепами, а як той, чиє погруддя, пам’ятник в Донецьку, посібники окупантів знесли, демонтували тобто. Потім на місце зруйнованого пам’ятника невідомі в Донецьку приносили квіти, проте це інша історія.
Погодьтеся, викликати істерику у кума путіна і кремля в 2020-му році своєю творчістю та громадянською позицією — це таки досягнення. Навіть після смерті викликати жах у чекістів — це треба вміти. Але йому, Стусу, вдалося. Саме тому він був у срср заборонений. Кінець.
Пысы: Если ты устал воевать за миллионы пушилина и не хочешь быть мясом для русских, пиши на почту — fashdonetsk@protonmail.com , будем думать как тебя вытянуть из жопы.
P.S.: Наш сайт абсолютно волонтерский, гранты не грызём, дотаций из бюджета не получаем. У кого есть возможность поучаствовать в развитии проекта, будем признательны.
Рабов вышлем по почте
5375 4141 1364 0162
Остальные реквизиты в меню сайта.
Всем спасибо за участие в развитии
Треба подивитися