Зоряне небо
Автор: Христина Панасюк
Я намалюю зоряне небо.
І збережу відчуття і силу.
Тому, хто чує мої потреби
Я подарую свої вітрила…
Тому, хто зможе почути серце.
Кому колись я відкрию душу.
Всі коливання лише у герцах…
Свободу внутрішню не порушу.
Я намалюю зоряне небо
Воно таке неповторне, знаєш?
Хтось скаже знову, що так не треба.
Я запитаю: «а ти кохаєш?»…
Я намалюю зоряне небо.
Усмішку щиру і погляд добрий
Я намалюю зоряне небо.
У мріях знов полечу за обрій.
Я лиш хотіла слабкою бути
І самостійність мене втомила.
І як в дитинстві упасти в руки
І знати точно, мене зловили…
(13.09.2020)
Писи: Якщо ти втомився воювати за мільйони Пушиліна і не хочеш бути м’ясом для росіян, пиши на пошту — [email protected], будемо думати як тебе витягнути з дупи.
P.S.: Наш сайт абсолютно волонтерський, гранти не гриземо, дотацій з бюджету не отримуємо. У кого є можливість взяти участь в розвитку проекту, будемо вдячні.
Рабів надішлемо поштою
5375 4141 1364 0162
Решта реквізити в меню сайту.
Дякую всім за участь у розвитку.
Вітаю!
Колись у дитинстві коли я вже більш-менш став впевнено розмовляти українською мовою, бо навчався в українській школі, вчителька української мови сказала:„Я знаю Манолізе (ім’я таке Маноліз було в мене при народженні😈), що твій улюблений вірш „Заповіт” Шевченка, але я гадаю, що має в тебе бути ще один улюблений вірш, це вплине на твою оцінку за чверть!
Далі вона сказала що вивчи наприклад який-небудь вірш нашого земляка видатного українського поета Володимира Сосюри. (Народився у Дебальцевому цей видатний українець…)
Я зрозумів натяк, бо якщо мав незадовільні оцінки я вимушений був позачергово пасти вівці, а я це дуже не любив…
Я довго обирав у пошуках коротенького віршика, нарешті знайшов:
Васильки у полі, васильки у полі,
і у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щастя у душі моїй.
Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем — я і ти.
Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.
Володимир Сосюра…
У сільськогосподарських районах Донецької області у 50-60 роки мабуть майже усі школи, принаймні початкові були українськими. Тому українська мова стала моєю першою „другою”, після рідних мов…
2020 Oct 27; 05:44 PM; Oakville, ON, Canada.