«Хочу» і «можу» кремля
Автор: Влад Потапов
Ці роздуми — лише дуже суб’єктивна точка зору. Яка, може бути, як далекою від правди, так і самою правдою.
Війна продовжується. За цей час поведінка окупантів встигла змінитися з «сейчас возьмём Киев» до «мама забери меня отсюда». Це що стосується наземного перебігу подій.
Разом з тим, починаючи з першої хвилини вторгнення, російські загарбники продовжують обстрілювати Україну ракетами. Нелюди завдають удари по усім областям нашої держави роблячи це з двох напрямків: акваторії Чорного та Азовського морів та території сусідньої білорусі. Спочатку ракети летіли в так звані «військові об’єкти». Але, впродовж останнього часу, удари пішли по заводам і паливним базам, які розташовані, переважно, на заході України. І ось спостерігаючи за тим, що вчора прилетіло «там», а сьогодні «тут» зловив себе на запитанні: чому б’ють «потроху», а не одночасно?
Тут змушений зробити ремарку. Стиль ведення війни росіянами проти України викликає аж занадто багато запитань, починаючи від підготовки і закінчуючи діями на полі бою. Але, оскільки зараз не час детально розбирати, чому окупанти безславно «просрали» усі переваги нападаючої сторони, напишу свої думки з цього приводу згодом.
Повернемося ж до: чому б’ють не одночасно?
Погодьтеся — масований, одночасний ракетний удар завданий по великій кількості об’єктів матиме набагато більші і серйозніші переваги, аніж «сьогодні — тут, а завтра — там». Локалізувати наслідки таких руйнувань, одночасно, буде надзвичайно важко. Плюс до того існує величезна ймовірність спалахів паніки серед мирного населення. Ну і збитки. Миттєві. Можливо навіть глобальні.
Здається, все це лежить на поверхні. І не потрібно бути аж занадто досвідченим стратегом, щоб спланувати подібне.
Але, якщо цього немає, значить на те є причини.
І давайте відразу відкинемо — «людяність». Це точно не про окупантів. Маріуполь, Ірпінь, Чернігів, Харків — прямі докази відсутності у росіян гуманності та цивілізованості. Додамо мародерстсво та насильство — і вже з людей загарбники перетворюються в нелюдь. Тому «людяність» це точно не про них.
Що ж тоді? Можливо відсутність озброєння? Це вже ближче до правди. Попри постійні заяви «а у нас таво гуталина хоть ложками жри» насправді виявилося, що реального озброєння, особливо ракетного, у окупантів не так і багато. Частина була тільки на папері. Іншу — розікрали. Ще велика кількість — просто не придатна до використання. А те, що залишилося розкидано на величезній території. Саме тому щодня в білорусь їдуть і летять ракетні боєприпаси. І ракетні установки. Бо вони ніби є, але вони не тут. І їх мало. Точно не стільки, щоб жахнути. Скоріше, щоб «попукувати», псуючи повітря.
Разом з тим і це ще не всі причини. Зброя не стріляє сама. Потрібен персонал. Спеціалісти найвищого гатунку. Професіонали. І бажано з бойовим досвідом. Скільки подібних може бути в армії, яка скоріше скидається на «сброд и шайку нищих»? Одиниці. І навіть вони по зубам нашим військовим. Адже кількість «приземлених» ворожих літаків та ракет говорить сама за себе.
Спробую підвести лінію. Армія окупантів чисельна. Навіть — величезна. Але, в своїй основі, заточена під совання по землі і мародерство. А ось до сучасних можливостей ведення війни — не готова і не навчена. Галасливий російський геніралітет не спромігся зробити другу за чисельністю армію — другою за можливостями та вмінням. Іншими словами, лозунг: «с шашками на танки» залишається основним гаслом москалів навіть тоді, коли вже і танки не так важливі. Саме тому, маючи величезну перевагу в усьому, окрім розуму, російські окупанти засівають українську землю своїми кістьми і воліють воювати з мирним населенням.
Звісно — щоденні обстріли поки не вщухнуть. Ба більше: до закінчення війни і очищення України від російської нечисті ще довго. Але: окупанти не вміють воювати і Збройні Сили України не навчатимуть їх цьому. А нищитимуть. Захищаючи свою землю. Захищаючи своїх рідних. Захищаючи мир.
ВАЖНАЯ ИНФОРМАЦИЯ
АККАУНТ В ТВИТТЕРЕ ПОД ПСЕВДОНИМОМ ФАШИК ДОНЕЦКИЙ — ФАЛЬШИВКА
МЕНЯ НА ДАННЫЙ МОМЕНТ В СОЦИАЛЬНОЙ СЕТИ ТВИТТЕР НЕТ.
С УВАЖЕНИЕМ Ф.Д
Пысы: Если ты устал воевать за миллионы пушилина и не хочешь быть мясом для русских, пиши на почту — fashdonetsk@protonmail.com , будем думать как тебя вытянуть из жопы.
P.S.: Наш сайт абсолютно волонтёрский, гранты не грызём, дотаций из бюджета не получаем. У кого есть возможность поучаствовать в развитии проекта, будем признательны.
Рабов вышлем по почте
5375 4141 1364 0162
PayPal: fashdonetsk2022@gmail.com
Остальные реквизиты в меню сайта.
Всем спасибо за участие в развитии
