In memory 

Mykolay Biller

Колись в далекому 14 ому(далекому тому бо кожний, хто хоч раз спілкувався з Леонідом Краснопольським, підтвердить, що ніби знає його 100 років) ми спілкувались з ним про його життя в окупованому Донецьку, і про обставини його полону, мовою орігіналу:

《-Знаешь, там кроме следователя, был ополченец еврей, как бы сочувствующий. Мне удалось поговорить с ним, и я спросил у него,
-а знаешь ли друг, для чего рождается еврей?
-нет, не знаю.
- еврей рождается для того, что бы хоть раз в жизни помочь другому еврею.
И так получилось, что благодаря Всевышнему, на следующий день меня выпустили.》

До чого це я? Можливо все було і так, можливо по іншому. Але після того, як Леонід вийшов, він деякий час не міг виїхати з окупації, а допоміг йому виїхати один з наших каскадівців, скажемо так 《містер ікс》.

Зараз як заведено у добрих українських традиціях, читаю купу бруду та фальші на Леоніда, особливо від придворних волонтерів, а також різні версії його визволення та інше, про те що він би знав, то був би вдячний, та зобов’язаний, шось комусь. Льоня був самодостатнім, і при житті і зараз тим більше, він нікому нічого не винний. Він був великою людиною, без сумніву.
Тому, Шалом мій Друг! Ти завжди будешь живим для мене.