Ковід та співчуття. Ессе про ні ху а

Автор: Фашик Донецький

Попередження

Стаття не для широкого кола читачів і не рекомендується тим, хто живуть в чорно-білому світі.

Враховуючи ситуацію з ковідом на окупованих, повстає питання щодо людяності і співчуття до мешканців окупованих, які вже вмирають як мухи від ковіду та бездіяльності окупантів.

Прохання дихати спокійно. Я так само бажаю смерті ваті + щоб здихала ця пиздота в страшних муках, прикладаючи до хворого місця фотку путіна. В мене особисто немає жодної краплі толерантності до колаборантів чи співчуття.

Проте є в мене особисто, десь глибоко дуже, іноді проскакує наївна думка про те, що ми ж не звірі і що треба бути більш співчутливими, більш людяними і т д. Ця непотрібна хуйня, до речі, у вас також є. Але є також те, що болить кожен день і ті, хто не повернуться ніколи. Тому найменший прояв співчуття по відношенню до ворога чи потенційного ворога, особисто я вважаю слабкістю — вони нас не жаліли і ніколи не пожаліють. Тому zero tolerance, nothing personal.

Для тих, хто в танку: стаття не про те чи потрібно взагалі жаліти, чи не жаліти вату і не про те, що я чимось кращий, бо іноді в мене прокидається незрозуміло що. Стаття про те, що грань між тваринами і людьми дуже тонка. Я особисто проти прощення і т п речей, бо вата має вити і верещати від болю за скоєне (і на цьому світі, і на тому). Проте я досі не можу дати 100% гарантію, що від вірусу на окупованих помирає лише вата.

Хоч вбийте мене, не можу я гарантувати те, що вірус на окупованих вб’є тільки фанатів рф. Так само вірус не завжди вбиває тих, хто голосував чи має намір проголосувати за опзж за межами окупованих. Чи може я не правий?

Хто може стверджувати, що саме сьогодні чи завтра від корони, в першу чергу, помре вата в Києві, а невата виживе і не буде лежати в реанімації? Отож.

Давайте я вам ще покажу іншу сторону медалі, яка також незручна. Ти живеш на окупованих і кожен день щось робиш для пришвидшення деокупації. Ти кожен день ризикуєш життям і чітко розумієш, шо тебе порубають на сірники, якщо спіймають.

Колаборанти тим часом розкрадають гроші від рф на боротьбу з вірусом, плюють на всі санітарні обмеження, щоб вислужитися перед москвою і у підсумку (несподівано шпздц) ситуація з короною стає катастрофічною. Ти ж один хуй продовжуєш пришвидшувати деокупацію, незважаючи на вірус та епідеміологічну ситуацію.

Вірус в цей час починає жорстко вбивати, так звана «система охорони здоров’я» на окупованих починає сипатись. Починається мор і люди мруть як мухи (не тільки люди). Але тобі насрати. Бо ти як робив те, шо робиш, так і продовжуєш робити. Більше того, тобі навіть весело від того, що вата здихає на окупованих і ти це бачиш не в тирнеті, а з ефектом 1488 D.

Так, ти давно вже звик до того, що частина суспільства України вважає всіх жителів окупованих зомбаками і стараєшся не дуже звертати увагу на це все. Проте ситуація з короною на окупованих стає з кожним днем все гіршою і в місцевих жителів починається психоз чи частково здають нерви.

Почуття дуже швидко передаються від людини до людини і у підсумку 90% мешканців окупованих вже на межі нервового зриву. Напруга відчувається в повітрі навіть — ніхто не хоче померти чи в реанімацію (навіть вата).

Твій світ на окупованих — це ті, з ким ти можеш говорити годинами. Таких людей дуже мало, але вони перевірені часом і ти їм можеш цілком довіряти. Але з ними ти намагаєшся зустрічатися рідко, щоб не ризикувати зайвий раз і щоб не порушувати правило — ніколи не збиратися разом, будучи на окупованих.

Більше того, зважаючи на ситуацію з ковідом, ти також хочеш зменшити ризик для близьких тобі людей, твоїх побратимів чи посестр, тому вирішуєш припинити будь-які контакти до нормалізації ситуації з вірусом.

Тому в тебе у підсумку залишається тирнет в якості співрозмовника та вільних вух, яким можна поплакатись чи пожалітися на життя. Але, відкриваючи тирнет, ти бачиш тупо тонни побажань здохнути тупо всім, хто знаходиться за межами українських блокпостів.

Ти сидиш і думаєш: «от же люди подуріли… Я сьогодні військову техніку фотографував в районі ДАПу, а мені здохнути бажають. Несправедливо це все, не можна бути совком та мести всіх однією мітлою».

Сказати, що мінімум образливо таке читати — то нічого не сказати. Проте ти сильний, ти і це можеш витримати, бо маєш надію, що ніхто особисто тобі не побажав здохнути — якшо ти помреш, то пацани ж Наші сліпі залишаться. Тому стараєшся подібне гівно не брати близько до серця — тобі завжди знову іти туди, звідки можна не повернутися, а нервовий зрив справі точно не допоможе.

Епілог. Якщо хтось так і не зрозумів про що мова, то я поясню. Жителі окупованих, Наші люди, також нічого не мають проти того, шоб від корони повиздихала вся вата динири-линири. Проте їм, Нашим людям на окупованих, також потрібна підтримка — якщо маєте можливість чи бажання, то просто напишіть чи подзвоніть їм і попросіть триматися та вижити. Їм дуже важко морально. Ваше повідомлення, дзвінок чи смс подіє набагато краще, ніж вакцина від корони — люди просто відчують, що про них не забули і що вони потрібні. Дякую.

Кінець

ВАЖНАЯ ИНФОРМАЦИЯ

АККАУНТ В ТВИТТЕРЕ ПОД ПСЕВДОНИМОМ ФАШИК ДОНЕЦКИЙ — ФАЛЬШИВКА

МЕНЯ НА ДАННЫЙ МОМЕНТ В СОЦИАЛЬНОЙ СЕТИ ТВИТТЕР НЕТ.

С УВАЖЕНИЕМ Ф.Д

Пысы: Если ты устал воевать за миллионы пушилина и не хочешь быть мясом для русских, пиши на почту — [email protected] , будем думать как тебя вытянуть из жопы.

P.S.: Наш сайт абсолютно волонтерский, гранты не грызём, дотаций из бюджета не получаем. У кого есть возможность поучаствовать в развитии проекта, будем признательны.

Рабов вышлем по почте

5375 4141 1364 0162

Патреон

Остальные реквизиты в меню сайта.

Всем спасибо за участие в развитии

Читать больше >

Ковід та співчуття. Ессе про ні ху а
Please follow and like us: