Нашим на окупованих присвячується
Автор: Фашик Донецький
Життя на окупованих — це ше те кіно. Іноді воно веселе, бо трапляється таке, шо в принципі не може статися. Але стається. Бо режисери дебіли, актори дегенерати, а сценарист наркоман (рускагаварясчій).
А взагалі життя (якщо це можна так назвати) на окупованих — це не тільки ризик, а й постійний вибір. Бо ти мусиш не тільки одразу визначити те, на якій ти стороні, а й постійно це підтверджувати діями.
Ти постійно обираєш ким бути: глядачем чи тим, хто наближає перемогу. Ти постійно обираєш між спробувати зробити хоч щось і просто чекати, між опустити руки, бо заїбало і пиздячити через не можу, через нервові зриви та помилку ціною в життя.
На окупованих ти обираєш кожен день. Бо інакше не можна, бо завтра може не бути. Тому ти або ризикуєш і маєш душі спокій, або не ризикуєш і вибираєш власну безпеку (але не душевний спокій, бо коли треба було діяти, ти злякався).
Більш того, ти сам мусиш навчитися обирати людей на рівні інстинктів і свідомо нести відповідальність за свій вибір. Бо якщо обереш не ту людину, то, в кращому випадку, потрапиш на підвал. Ну, а в гіршому… ну, ви мене зрозуміли.
Кожен день — як останній. Кожен день ти не знаєш чи повернешся додому. Бо в тебе, на відміну від макак динири-линири, немає зброї. Але, незважаючи на те, шо ти без зброї, а вся ця пиздота навпаки, ти все одно обираєш шлях боротьби або головної ролі, а не шлях глядача.
І це не тому, шо ти крутий чи крута. Ти просто не можеш інакше — ти собі не пробачиш ніколи того, шо тоді, коли було треба, навіть не спробував шось змінити. А коли спробував, то… Тобі, сука, сподобалося. Бо ти наче людина-невидимка для вати: ти їх всіх бачиш, вони тебе — не бачать. Тому ти вважаєш, шо таку суперсилу в принципі не можна спускати в унітаз і не розумієш, коли люди цим умінням не користуються.
Ні, ти не граєш в героя чи супер патріота. Ти свідомо обираєш бути тінню, яка може зайти куди завгодно і не претендуєш на ордена та медалі, які тобі нахуй не потрібні. Ти просто хочеш повернутися до того казкового, довоєнного життя, яке було так давно… Або помститися хочеш. Або довести всім, щось. Або собі самому…
Взагалі причин багато і в кожного вони свої. Але причини неважливі, бо ти мусиш обирати: діяти або не діяти. Зараз або ніколи. Завтра може не бути. Твої шанси вижити в боротьбі зі спецслужбами рф — мізерні. І ти це знаєш. Але ти обираєш не попкорн, а дії. Бо хто любить, той діє (тепер ти це знаєш).
Ти обираєш коли змовчати, а коли поставити на місце вату, незважаючи на те, шо ти без зброї. Ти обираєш чи треба йти без зброї в той район, шоб допомогти ЗСУ, де тебе можуть застрелити. Ти можеш не йти, не ризикувати, бо тебе ніхто не вчив і це зрозуміють. Але ти береш і пиздуєш. Бо завтра може не бути, а ти хочеш спати спокійно — твоя інформація врятує не одне життя. Або не врятувати, якщо не зробиш крок вперед і підеш в нікуди.
Бо так треба. Бо ти не можеш інакше. Бо ти вже життя прожив не дарма і все собі в цьому житті довів — ти діяв тоді, коли було треба і зробив вибір на користь держави Україна. Ти крутий чи крута. Ви круті. Всі, хто діють на окупованих, а не ниють
Присвячується всім жителям окупованих. Дякую за ваш свідомий вибір.
ВАЖНАЯ ИНФОРМАЦИЯ
АККАУНТ В ТВИТТЕРЕ ПОД ПСЕВДОНИМОМ ФАШИК ДОНЕЦКИЙ — ФАЛЬШИВКА
МЕНЯ НА ДАННЫЙ МОМЕНТ В СОЦИАЛЬНОЙ СЕТИ ТВИТТЕР НЕТ.
С УВАЖЕНИЕМ Ф.Д
Пысы: Если ты устал воевать за миллионы пушилина и не хочешь быть мясом для русских, пиши на почту — fashdonetsk@protonmail.com , будем думать как тебя вытянуть из жопы.
P.S.: Наш сайт абсолютно волонтёрский, гранты не грызём, дотаций из бюджета не получаем. У кого есть возможность поучаствовать в развитии проекта, будем признательны.
Рабов вышлем по почте
5375 4141 1364 0162
PayPal: fashdonetsk2022@gmail.com
Остальные реквизиты в меню сайта.
Всем спасибо за участие в развитии
