Роздуми про випускників на окупованих

землю захопили російські військові злочинці і кремлівські колаборанти. Тепер я пропоную поговорити про те, що робити учням після закінчення школи.

  Коли ти юнак, то після закінчення школи, пту, технікуму, ліцею чи коледжу ти вступаєш у вищий заклад, щоб отримати ступінь бакалавра, потім магістра, спеціаліста і т д. Після 5 років навчання і отримавши фахову спеціальність, може тобі посміхнеться вдача і ти отримаєш роботу з можливістю зробити кар’еру або будеш сидіти у конструкторах все житя чи ще десь, де потрібен робітник з вищою освітою. До війни на Донбасі всі предмети викладались на украінській мові, згідно чинного  законодавства. Найбільш популярними були професії у галузі економіки, менеджменту, охорони здоров’я, інженерії, металургії, гірнича справа. Також були не дуже престижні чи не популярні професії, такі як гуманітарії, філософи, фізико-математичні і фізико-технічні факультативи, механіка і т д. Проте не будемо перераховувати всі професії, перейдемо до суті.

  Всі наявні в вишах професії мали обмежену кількість місць. Було доволі складно і вступити, і навчатися, після закінчення навчання, ти отримував диплом фахівця і мав можливість піти працювати як за своєю спеціальністю, так і освоїти іншу, провчившись декілька років для отримання другої вищої освіти.
В сфері банківської справи взагалі було ще простіше: банкіри з руками і ногами забирали молодих фахівців, і навчали їх на практиці у відділенях банків, бо роботи було вдосталь.

  Але прийшов русскій мір. Більшість вузів разом з викладачами переїхали за межі окупації з тими студентами, які побажали отримати українські дипломи, бо Україна підписала Болонську конвенцію про вищу освіту[наш диплом не потребує за кордоном перездачі свого фаху, а росіяни так і не підписали, їх
студенти, що хочуть працювати в Європі без досвіду роботи вимушені
перездавати іспити, щоб довести рівень знань].

  Коли так звані вузи в окупації отримали россійски методички для навчання у сфері вищої «освіти», то постало питання акредитаціі цих невизнаних дипломів. З 14-го по 17-й роки всі, хто навчалися на окупованих, отримували фейкові дипломи, які потрібно було підтверджувати: в Україні треба було знову вчитися чи на росії здавати заліки і вступати на платну форму навчання, як для емігрантів. Проте є простіший варіант: коли грошей в батьків немає, можна залишитися тут, на окупованих, і працювати за копійки і чекати незрозумілого майбутнього, в якому россія визнає «дипломи» динири-линири і що з цими папірцями можна буде працювати на росії.

  Але росія не булаб росією, якби не обманула дітей: кремль знайшов вузи, регіональні, які визнають «дипломи» динири-линири і почав частково видавати свої дипломи, російскі, замість фейкових. Проте сама структура філіалів цих вузів рф дуже неодназначна: їх дипломи — це для роботи в бідних регіонах росії, не для москви чи для петербургу. Фактично
все, що росія дала випускникам — це просто дипломи, завдяки яким власник такого документу в росії не досягне нічого: він не зможе отримати посаду ведучого спеціаліста, а діти з цими дипломами будуть завжди принижуватися колегами через те, що колеги справжні росіяни, а не напів хохли чи напів руцкіє.

  Але є і хороші новини. Якщо тебе росія не кличе чи в батьків нема грошей на росію, ти завжди можеш залишитися в «республіці». Перспектив — хоч греблю гати. Наприклад, зарплата в поліклініці у молодого лікаря з «дипломом» донецького «вузу», медичного, який підкріплений також південно-осетинською медакадемією, цілих 5 тисяч рублів. Також молодий лікар буде пахати за колегу, якого не можуть знайти.

  А взагалі таке «майбутнє» чекає всю молодь на окупованих, бо видача фейкових «дипломів» і дипломів філіалів вузів рф має сумнівні зиски — завдяки таким папірцям ти в росіі за
урал можеш їхати працювати. Але, якщо в тебе є родичі в центрі росії чи в москві, то тоді може тобі ще посміхнеться вдача — до оленів і ведмедів не прийдеться їхати на роботу. Також є ще варінт безхмарного майбутнього у випускників на окупованих:  батьки — «новороси», які мають можливість пристроїти дитину в окупаційну владну структуру.

  Насправді ж ситуація така, що навіть ті студенти, які отримають  «дипломи» «республік», у загальній кількості мінімум 60%, познайомившись з рельністю і злиднями дорослого життя на окупованих, будуть намагатися усіма способами вирватися з лабіринту для невдах. «Диплом» динири-линири  — це деградація молодих сімей і  моральних цінностей, це скарги на злидні і діти, зроблені по п’яні.

  Проте, десь, 20% від загальної кількості так званих випускників знайдуть на росії свій хліб, який їм давати будуть в якості сніданка заробітчанина. Але такий хліб не дасть цим «щасливчикам» свободу на росії — там не Україна, де ти можеш висловлювати свої думки вголос, там в тренді мовчати, а добре гнути спину на росіянина — це твій новий обов’язок[інакше грошей не дадуть].

  Але є й ті діти, кому дістанеться все і одразу — це категорія дітей так званих альфа «новоросів», яким батьки забезпечать майбутнє. Такі діти будуть працювати в різних силових органах в окупації чи в рашці вести бізнес батьків і тд.

  Можливо, деяка частина дітей згодом навіть з’їздить подивитися в Україну, шоб побачити як кляті бендери не вбивають тебе за мову і що можна приїхати, перевчитися, отримати справжню фахову спеціальность. Але, як би нам не хотілося, через окупацію частини Донбасу, нам з вами прийдеться довго розгрібати наслідки зомбування дітей і скільки на це все піде часу не знає ніхто.

  Сумно від цього, дуже сумно.

 Пысы:
Если ты устал воевать за миллионы пушилина и не хочешь быть мясом для русских, пиши на почту — [email protected] , будем думать как тебя вытянуть из жопы.

  P.S.: Наш сайт абсолютно волонтерский, гранты не грызём, дотаций из бюджета не получаем. У кого есть возможность поучаствовать в развитии проекта, будем признательны.

  Рабов вышлем по почте

  5375 4141 1364 0162

  Остальные реквизиты в меню сайта.

  Всем спасибо за участие в развитии

Читать больше >