Як приборкати імперського ведмедя?

Як приборкати імперського ведмедя?

Автор: Фашик Донецький

Росія поки що залишається в першій п’ятірці країн світу, де зафіксовано найбільше випадків захворювання на COVID-19. І це незважаючи на показну боротьбу з коронавірусом, а також пропагандистські новини щодо розробки недостатньо протестованої вакцини “Спутнік V”. 

Насправді ж пандемія наклалась на економічні негаразди в рф, тож внутрішньополітична ситуація там дедалі більше скидається на кризову, та є прямим результатом двадцятирічної політики режиму путіна. Очевидно, що вона з самого початку була і дотепер залишається направленою на збагачення певного кола осіб та олігархічних кланів, наближених до владної верхівки: від жмені класичних магнатів до особистого кухаря президента. Ще більш зрозумілим є те, що така політика шкодить національним інтересам всього російського народу.

На жаль, зовнішня політика рф не надто змінюється всупереч накладеним санкціям. Світові багато разів була продемонстрована зневажлива, неоімперська поведінка, направлена на силове підкорення та подальше пограбування пострадянських країн, які на думку москви мають знаходитися під її впливом. Прикладів за два десятка років багато: від збройної агресії проти Грузії чи створення зони нестабільності в самопроголошеній Придністровській республіці до окупації Криму та гібридної війни на Донбасі… 

Чи стануть теперішня прихована анексія Білорусі, а також неприхована підтримка вірменської армії в Нагірному Карабасі останніми зовнішньополітичними авантюрами путіна, якщо його рішуче не зупинить цивілізоване міжнародне співтовариство? Питання риторичне.

Але санкції все ж працюють, хоч би як голосно це не заперечували в російських телеефірах. Володимир путін на весь світ називає санкції нелегітимними, хоча втрати від них визнає. Проте така позиція видається дуже дивною: створювати ситуації зовнішньополітичної нестабільності, здійснювати акти збройної агресії, порушувати міжнародне право, а потім висловлювати жаль з приводу мір, що спрямовані на обмеження непередбачуваності рф для цивілізованих країн. 

Через економічно-соціальні чинники також активізувалася робота офіційної та несистемної опозиції всередині росії, а заразом і загальне пожвавлення протестних настроїв широких кіл населення. Протести — це вже пряма загроза для диктаторського режиму, хоч би яким міцним не був силовий каркас влади.

За допомогою силовиків верхівка кремля і взялася знищувати будь-яких впливових представників громадянського суспільства. Таким фактом виявилося зухвале отруєння опозиційного політика Алєксєя Навального, здійснене напередодні місцевих виборів у деяких регіонах росії, які відбулися 20 серпня. Навальний, вийшовши з коми, визнав, що путін його переграв, таким чином, звинувативши президента в брехні, а потім — у замаху на власне вбивство. 

Врешті-решт, використання для цього злочину бойової хімічної речовини “Новачок” явно є не самодіяльністю сибірських чиновників-шахраїв, а навпаки — цілеспрямованим терористичним актом проти громадянина власної країни, який викривав корупцію в найвищих ешелонах влади. БХР “Новачок” тепер уже стала своєрідною візитівкою державних спецслужб, вихідцем з яких є путін. 

У 2015 році жертвою “Новачка” став болгарський бізнесмен Еміліан Гебрев. У 2018 році ця речовина була задіяна в скандальному отруєнні Сергія Скрипаля, його доньки та випадкових свідків, громадян Великої Британії. На щастя, деякі з жертв (як і Навальний), вижили. Але відомо багато випадків цинічних вбивств російських опозиціонерів та бізнесменів, що відбулися на території європейських країн. Тож отруєння Навального точно вказує на те, що кремль точно не збирається зупинятися на шляху розправ із політичними опонентами. Також не варто забувати про те, що всі ці події супроводжувались і супроводжуються постійними військовими навчаннями рф та їхніх союзників, на яких відпрацьовуються заходи бойової підготовки. У тому числі із застосуванням наступальної хімічної та біологічної зброї.

Будемо чесні, росія навіть не намагається приховати агресивні та смертельно небезпечні інструменти своєї політики. За офіційними заявами посадових осіб проглядає тролінг, ба більше — хизування. Рф упевнена в тому, що міжнародна спільнота повинна терпляче споглядати за перебігом подій і постійно висловлювати стурбованість. На жаль, недостатнє покарання розбещує злочинця, а зневага міжнародним правом веде до його краху. Якщо щоразу залишати злочини без вагомої протидії, то це може викликати розширення злочинної практики російського режиму і на широке коло іноземних громадян. У тому числі й тих, які визначають політичний та економічний рух своїх країн. 

Без суттєвої відповіді росія також може розпочати більш потужну хвилю державного тероризму. І для цього вона має великий арсенал знарядь: інспірування нових гібридних війн, використання насилля, кібератак і втручань у вибори для дестабілізації західних країн, у першу чергу стовпів НАТО: Великої Британії, Німеччини, Франції та США.

Водночас, активізація будь-якого кремлівського тероризму, як внутрішнього, так і зовнішнього, є проявом слабкості режиму. Токсична путінська влада, залякуючи багатомільйонний народ або інші країни світу, не демонструє нічого іншого окрім страху втратити власні повноваження або контроль над зонами власноруч створеної нестабільності. Нервові реакції кремля можна спостерігати як на масові виступи у далекосхідному Хабаровську, що не вщухають уже другий місяць, так і на протести в Білорусі, де путін особисто рятує “вічного” диктатора Лукашенка.

Коаліційні дії з міжнародної ізоляції агресора, адресні санкції, заходи юридичного характеру (в тому числі й в міжнародних судах), інші військові, політичні або економічні засоби вже показали себе доволі налагодженими інструментами протидії рф. Проте обсягу цих дій, здається, для приборкання путінського режиму замало. Тож світове товариство має розробити та реалізувати низку жорстких заходів для стримування агресивних намірів владної російської верхівки. Якими вони будуть? Це має вирішуватися в детальному обговоренні із залученням представників таких міжнародних організацій, як ООН та НАТО. Гарантією ефективності нових заходів має бути їхня скоординованість, багаторівневість та обов’язковість до виконання. Чи вистачить консолідованості у міжнародного співтовариства для таких потужних дій? Це ще одне риторичне питання. Колись Європа вже спробувала домовитися з гітлером і нічого хорошого з того не вийшло у підсумку. Причина — диктатору завжди мало, його не можна ні купити, ні задобрити. Диктаторський режим розуміє тільки позицію сили. Так було, є і буде завжди.

Писи: Якщо ти втомився воювати за мільйони Пушиліна і не хочеш бути м’ясом для росіян, пиши на пошту — [email protected], будемо думати як тебе витягнути з дупи.

P.S.: Наш сайт абсолютно волонтерський, гранти не гриземо, дотацій з бюджету не отримуємо. У кого є можливість взяти участь в розвитку проекту, будемо вдячні.

Рабів надішлемо поштою

5375 4141 1364 0162

Решта реквізити в меню сайту.

Дякую всім за участь у розвитку.

Як приборкати імперського ведмедя?